Тактика партизанської боротьби. Інструкції афганських моджахедів

Невідомо, як буде розвиватися російська агресія, тому вивчаємо досвід афганських моджахедів.
 
Основні види дій партизан: 
 
Знищення особового складу армії й поліції у місцях їх дислокації. 
Диверсії на автомобільних й залізних дорогах для ускладнення використання їх силами супротивника. 
Захоплення чи знищення ліній телефонного зв'язку (повітряних  і підземних), центральних вузлів зв'язку,  радіостанцій. 
Диверсії проти енергетичних мереж й электростанцій. 
Ліквідація центрального штабу противника. 
Знищення або захоплення транспортних засобів (військових й звичайних). 
Знищення зв'язкових та інформаторів  противника. 
 
Особливості партизанського руху 
Якщо цивільні особи забезпечують свої потреби шляхом придбання всього  у магазинах, або за рахунок власного господарства, то життя партизана пов'язане із боротьбою. Всі власні потреби партизани  забезпечують за рахунок ворога. 
Пам'ятайте, що незорганізована маса у боротьбі супроти військових підрозділів терпіла й буде терпіти поразку, тому необхідна сувора організація дій партизанських загонів. 
Партизанські загони при усіх своїх діях повинні радитися між собою, узгоджувати власні  дії, дослухатися  рекомендацій, порад досвідчених старшин, керівників. 
 
У партизанській боротьбі треба  використовувати військовослужбовців, що служили у різних родах військ й мають відповідні спеціальності. 
У тривалій партизанській війні партизани повинні захищати різні виступи народу, інакше вони (ці виступи) зазнають поразки, а партизанські групи не знайдуть підтримку народу й також зазнають поразку. 
Партизанська боротьба матиме успіх, якщо  тимчасово або постійно утримувати відбиту територію у своїх руках чи контролювати певні райони країни. 
 
Звільнену чи  підконтрольну  територію треба утримувати доки  супротивник не сконцентрує значних сил, що здатні нанести серйозних втрат партизанам. Пам'ятайте, що вперто утримувати  цю територію ніколи не треба, бо  контрольована територія по законам партизанської війни не є постійною
 
Тимчасовий захист звільненої території здійснюється окремими групами партизан, одночасно у різних районах цієї території. Чисельність таких груп може бути різною й залежить від обстановки, наявності власних сил  та засобів. Дії численних груп по захисту звільнених територій змушують супротивника розосереджувати свої сили, а це є дуже важливо у партизанській війні. В таких умовах противник змушений розпорошувати власні сили, діяти також невеличкими підрозділами, створювати численні гарнізони. 
 
Окремі групи партизан, що  виконують завдання по тимчасовому захисту звільнених  територій, у відкритий бій із противником не вступають, операцій проти супротивника не проводять. При наступі противника, не вступають у бій, відходять, зберігаючи свої сили й засоби. 
 
Місцеве населення, що підтримує дії партизан, повинне  утримуватися од самостійних виступів, бо це може призвести тільки до його поразки. 
Особливо важко діяти партизанам у зимовий період, тому слід завчасно вести підготовку до холодів, створювати необхідні запаси матеріально-технічних засобів, взуття, одягу,продуктів харчування із розрахунку забезпечення усього особового складу партизанських загонів. 
 
При концентрації значних сил для дій супроти партизанської групи, противник буде використовувати (знімати із постійних місць дислокації) свої невеликі підрозділи й окремі пости. Ці обставини партизанами повинні бути використані для зустрічі й роботи із зв'язковими, ведення розвідки, ліквідації розвідувальної  та інформаційної мережі ворога у районі операції, використовуючи ті шляхи, що раніше прикривалися невеликими підрозділами й постами ворога. 
 
Використання фахівців в партизанській боротьбі 
 
У партизанській війні, діях окремих партизанських груп повинні ефективно використовуватися військовослужбовці різних спеціальностей, а також працівники зв'язку , електростанцій й електромереж, автомобільних доріг. 
Дуже важливо використовувати фахівців , що мають саперну й мінно-вибухову підготовку. Вони потрібні для підготовки й проведення диверсійних дій проти різних об'єктів. 
Звичайні військовослужбовці можуть бути використані як зв'язкові між групами опору та  для участі у здійсненні підривних дій. 
Кореспонденти газет та журналів, керівники друкарень основну роботу ведуть із підготовки відозв, листівок, газет та інших агітаційно-пропагандистських заходів. 
 
Матеріальне забезпечення та харчування 
 
Для кожної партизанської групи повинні бути заготовлені (придбані) необхідні для життя й боротьби матеріальні кошти. Вони захоплюються в ході боїв у ворога або, якщо є можливість, купуються. 
Кожен боєць партизанської групи повинен бути забезпечений всім необхідним: взуттям, обмундируванням, озброєнням й спорядженням, продуктами харчування. Про це треба завжди пам'ятати командирам (керівникам) партизанських груп. 
Особлива увага повинна бути приділена забезпеченню теплим одягом та ковдрами партизан, що діють в горах. Все це необхідно заготовлювати заздалегідь. 
 
Шляхи отримання таких матеріальних засобів
шляхом вилучення (захоплення) у ворога й його прихильників; 
за рахунок допомоги прихильників руху (активістів) серед міського населення (купців, торговців, службовців і т.д.); 
закупівля у торговців (по мірі можливості); 
зброю й боєприпаси до неї здобувати у бою, нападом на склади ворога чи організацією розкрадання із різних місць її зберігання. 
 
Озброюватися можна й за рахунок наявної у населення зброї, відбирати її у тих, хто не бере участь у партизанській боротьбі. 
Зброя повинна бути легка, автоматична і напівавтоматична, а також важка (кулемети, гранатомети і т.д.). 
На початку створення груп боротьби можна використовувати й мисливську зброю, особливо самозарядну. 
 
Вибухові речовини слід  добувати без бою, у районі проведення гірничо-будівельних робіт, де використовуються ВР. Зберігати ВР потрібно у сухому й теплому місці, на землю не складати, а робити підстил із сухих дерев. Повітря у місці зберігання ВР повинно циркулювати. 
Вибухові речовини можна діставати з мін і бомб. Найбільш придатними будуть міни вагою від 3 до 4 кг. Треба використовувати фугаси і навіть авіаційні бомби вагою до 250 кг. Виплавлену з них вибухівку закладати в залізний або скляний посуд. Зі вставленим детонатором - це буде хороша бомба. 
 
Організація харчування 
 
Партизани, діючі поза містами і населеними пунктами, позбавлені звичайних умов харчування, вони змушені здобувати продукти харчування чи захоплювати їх у ворога. 
У разі необхідності доведеться збирати продукти харчування серед дехкан, власників млинів, магазинів й складів. При цьому ні в якому разі неприпустимі  конфлікти із людьми, поводження із ними має бути таким, щоб вони добровільно допомагали партизанам. 
Як правило, треба уникати прийому їжі у навколишнього населення. При організації харчування, при прийомі їжі потрібно проявляти пильність, аби не нагодувати людей недоброякісною їжею, що може «підкинути» ворог. 
 
Зв'язок із народними масами 
 
Народні маси країни - це захисники партизан. Необхідно підтримувати із народом постійний зв'язок та активно його захищати. 
Партизанським групам слід встановити контакт із місцевим населенням та використовувати його у цілях боротьби, переконуючи людей, що партизани ведуть боротьбу за їх звільнення. 
Якщо ворог буде у населення розпитувати про партизанів, то люди повинні відповідати: «Я не бачив», «Я не чув», «Я не знаю». Підтримка народу - це запорука успіху партизан, це протиборство ворогові. 
Здійснюючи співробітництво із масами, треба пам'ятати, що серед них можуть знайтися зрадники, інформатори ворога, що можуть легко погодитися на «співпрацю» із партизанами й одночасно працювати на ворога, тобто проти партизан. Тому треба, щоб активні помічники партизан серед населення знали цих людей та могли своєчасно попередити партизанські групи про появу підрозділів й патрулів ворога. 
 
Роботу із масами слід здійснювати двома шляхами. Перший шлях - це відкритий  зв'язок із населенням, другий - таємний зв'язок. 
Таємний зв'язок (робота) повинен передбачати: 
ведення непомітного спостереження за посібниками ворога, шляхом закріплення для цього активістів із населення чи спеціально підготовлених осіб із числа партизан; 
впровадження свого агента у маси, а також й до лав ворога; 
збір даних, документів та речей; 
потайне (таємне) розміщення поранених й хворих у  населення; 
збереження у секреті місць зберігання озброєння й майна партизан; 
дії агентів та розвідників партизан під видом простих людей, одягнених у взуття і одяг, характерні для даної місцевості; 
поширення  листівок,  газет, відозв посеред народу. 
 
Відкриті форми зв'язку: 
збір людей (населення) для роз'яснення завдань боротьби, залучення їх на свою сторону; 
надання допомоги пораненим, розміщення їх у населення, проведення поховання вбитих; 
підготовка перешкод на дорогах, по шляхах руху ворога; 
пошкодження ліній зв'язку ворога; 
підготовка населення до спільних дій із партизанами по відсічі ворогові, скруті його дій (завали і т.п.), здійсненню евакуації. 
Особлива увага при комплектуванні партизанської групи за рахунок населення - прихильників руху - необхідно приділяти забезпеченню безпеки. Потрібно міняти й тактику дій. Готуючись до відсічі ворогу, слід робити так, аби партизанська група йшла із частиною людей з місцевого населення й залишала довірених осіб. Ці люди повинні зовні залишатися тими, ким і були, займатися своїми звичайними справами. 
 
Тактика дій партизанських груп 
Для успішних дій партизанська група повинна готувати  цілеспрямовані, прості тактичні плани, аби при їх реалізації можна було досягти значних успіхів. Наприклад, силою 2-ох досвідчених підривників можна підірвати сховище боєприпасів або вибухівки. Великі успіхи досягаються дрібними групами  з руйнування мостів на автомобільних дорогах. Діючи невеликими силами, противнику завдають відчутного удару. 
 
Плануючи операції, необхідно передбачати наступну тактику дій: 
при раптовому нападі супротивника на великій території, передбачати відступ груп із організацією засідок й нанесення ударів; 
проводити масовані удари по супротивнику значними силами кількох груп із різних напрямків; 
на початку створення партизанських груп потрібно проводити напади на військовослужбовців йі поліцейських, невеликі підрозділи армії та поліції, щоб добувати зброю та збільшувати потужність групи; 
для того, щоб зломити дух супротивника, його солдат, потрібні постійні удари партизанів, при цьому можна використовувати й важку зброю; 
важка зброя (гармати, станкові кулемети, міномети) повинні використовуватися при нападі на важливі об'єкти, укріплені позиції ворога. Тут треба мати на увазі, що противник у цьому випадку концентрує на невеликих ділянках великі сили й вогонь із важкої зброї може нанести противнику суттєвих втрат; 
треба побоюватися лобових зустрічей із ворогом, використовуючи зручний момент, відриватися від противника і займати зручні нові позиції для бою; 
ніколи на тривалий час не перебувати у зіткненні із противником. Щонайбільше на одну ніч. Партизани повинні непомітно для противника відійти та зайняти нову вигідну позицію чи сховатися в укритих місцях (тайниках). Коли вороги вирішать, що партизани пішли, вони знову можуть зайняти свої старі позиції. 
 
Пересування партизан 
Для вчинення бойових операцій, передислокації партизанської групи у інший район, переслідування супротивника партизани здійснюють марші. Марш необхідно проводити прискореним темпом. Особливо швидким має бути рух із метою відірватися від переважаючих сил супротивника й без втрат вийти у пункт (район), що забезпечує безпеку групи. 
Маршрут руху керівник має визначити по карті (схемі) чи скористатися провідниками, що добре знають місцевість на маршруті руху. Дуже важливо використовувати не тільки основні дороги, а і стежки. Вибираючи маршрут, керівник зобов'язаний визначити найбільш вигідні й приховані шляхи руху, час, необхідний для переходу. 
Іноді керівник при виборі маршруту пересування може порадитися з членами групи, вислухати їх думки та пропозиції. 
При здійсненні маршу попереду повинні діяти розвідники, із ними встановлюється зоровий зв'язок. На флангах та із тилу колона охороняється бічними й задніми дозорами. 
При наближенні до населеного пункту, у нього направляється розвідка, рух колони через населений пункт здійснюється лише після того, як розвідка подасть сигнал. При зустрічі із противником розвідка подає умовні сигнали. Партизанська група повинна обійти населений пункт, використовуючи як провідників місцевих жителів. Але провідники не мають знати, звідки й куди рухається група. 
Якщо здійснюють марш одночасно декілька груп, між ними повинен бути встановлений зв'язок, у разі необхідності (при зустрічі із противником) вони повинні надавати допомогу один одному. 
 
Організація відпочинку 
Партизани діють (пересуваються) уночі, а вдень відпочивають. Для відпочинку й розташування вибирають укриті місця, насамперед ліс і лісові масиви, далеко від противника. При виборі місця відпочинку (стоянки) треба враховувати і умови спостереження за підступами, щоб своєчасно виявити противника чи його розвідку. 
Розташування групи має охоронятися із усіх боків. Для цього виставляються спостерігачі. Крім охорони, призначається група негайного дії. 
В нічний час доцільно відпочинок кількох груп організувати у одному місці. 
Охорону місця розташування необхідно організовувати виставленням парних чотових (спостерігачів) на відстані між постами 50-100 м. 
 
Найбільш небезпечними для партизан є повітряне спостереження ворога (із вертольотів й літаків), особливо на відкритій місцевості, що добре проглядається із повітря. Ніколи не можна залишатися на такій місцевості дві ночі поспіль, бо вона може бути вже помічена ворогом. Ніколи місцем ночівлі не може бути місце, де група перебувала вдень  та навпаки. Групи партизан, розташовані на відкритій місцевості повинні проявляти велику обережність та  пильність. Командири зобов'язані попередити бійців про заборону вільного пересування у районі розташування, догляду за межами його. Для кожного партизана треба вибрати позицію на випадок відбиття нападу противника. 
 
Партизанські групи, розташовані для відпочинку в одному районі, повинні встановити між собою зв'язок й постійно його підтримувати. 
 
Організація оповіщення і зв'язку 
Для оповіщення та здійснення зв'язку використовуються різні засоби. Найбільш надійні в партизанській боротьбі прості умовні сигнали. Умовні сигнали можна подавати наступними способами і засобами: 
закриттям або відкриттям вікна (грати), використанням завіс різного кольору (встановленого для подачі сигналу); 
підвіскою в умовленому місці звичайних предметів, засобів господарства і т.п. (візків, велосипедів і т.д.) або ж їх усуненням з цих місць; 
подачею сигналів димом, вогнем багаття, світлом ліхтаря, розкладанням (розкиданням) шматочків кольорової матерії, витрушуванням одягу і т.д. 
Перераховані способи дуже прості. Встановлені сигнали повинні знати всі члени партизанської групи. Сигнали необхідно подавати так, щоб противник не міг їх розгадати. 
 
Створення перепон на дорогах 
Для утруднення пересування противника необхідно створювати різні перепони, для цього можна використовувати такі способи: 
зігнути дерева з протилежних сторін дороги (стежки) і пов'язати їх. Для цього краще використовувати невеликі дерева, бо на товсті дерева треба багато часу і значних сил; 
трьохжильний  дріт одним кінцем прив'язати до дерева, а іншим вкопати в землю. Ворог буде підозрювати, що тут встановлена міна або фугас; буде потрібний час, щоб встановити, що це бутафорний пристрій; 
перекопати дорогу канавою, шириною на витягнуту руку. Противник буде змушений уточнювати для якої мети це зроблено, що можна очікувати від партизанів і втрачати час; 
закладати вибухові пристрої (міни, фугаси) - це змусить ворога діяти обережно, витрачати багато часу на пошук мін і розмінування дороги. Правда, вибухи на дорогах (крім мостів, тунелів, галерей) великого ефекту не дадуть. 
Пристрій перепон на дорогах не тільки ускладнює рух ворога, а й створює умови для ураження його вогнем в період усунення перешкод. 
При створенні перепон треба враховувати і те, що зустрівши їх, противник буде шукати інші шляхи, використовуючи для цього своїх провідників. 
 
Мінування доріг і уразливих місць 
 
Найбільш ефективно можна використовувати осколкові і кулькові міни, вони менш примхливі і найбільш зручні в установці. 
Їх можна закріпити на дерев'яному колу, який забивають (закопують) в землю на глибину 0,5 м. Один кінець шнура прив'язують до чеки (кільця) міни, інший за який-небудь предмет. Дуже важливо, щоб сама міна була замаскована чим-небудь, і натягнутий шнур був не дуже помітний. 
При установці таких мін особливу обережність слід дотримуватися при розгортанні і кріпленні шнура. 
Зручно використовувати протитанкові міни, які встановлюють в грунт і добре маскують під нього. Вся робота по установці однієї такої міни займе не більше 10 хв. Вибух її на значний час затримає просування ворога. Єдине, що треба враховувати, що ці міни можуть вибухнути від ніг своїх партизан під час дій в цьому районі. 
Серйозне значення для утруднення пересування противника має руйнування доріг на уразливих ділянках і перехрестях. Цю задачу може виконувати і місцеве населення. Хоча для відновлення зруйнованої дороги противник також може використовувати це населення. Але за всіх умов ворог втрачатиме час, а це вигідно для партизан. 
 
Виведення з ладу транспортних засобів 
 
Цю роботу можна проводити наступним чином: 
засипати пісок в бензобак автомобіля або в горловину для заливки масла; 
проколоти бензобак; 
зіпсувати датчик, що показує температуру води і тиск масла. 
Велику користь можуть принести прихильники партизан, що працюють у ворога, здійснюючи непомітно наступні операції: 
заливання води замість кислоти в акумулятори; 
не доливати до норми масло в машину; 
підрізати ремені вентиляторів; 
спускати повітря з шин; 
незаповнення радіатора повністю водою; 
відключення гальм від гідросистеми, або ослаблення муфти рульового управління; 
підпали машин шляхом укладання паперу під капот автомобіля або олійної ганчірки в бензобак і т.д. 
 
Напади на транспорт із засідок 
Засідка організується так. Одна група розташовується для дій по моторній частини автомобіля, інша для дій позаду чи з бортів. При наближенні автомобіля (автобуса) потрібно раптово напасти на водія, використовуючи пневматичну зброю (пістолет або гвинтівку). Пневматична зброя не дає шуму, а це дуже важливо, і не вбиває водія, бо свинцевий заряд не має забійної сили. Після враження з такої зброї водія і його помічника, необхідно швидко зблизитися з ними і, використовуючи холодну зброю, завершити справу, негайно опанувати кермом. Водіїв можна викинути, наявну зброю покласти в кабіну, ногу на газ і швидко слідувати до того місця, де розташована основна група. 
Для того, щоб убезпечити дію засідки, партизанська група повинна забезпечити спостереження над дорогою з тим, щоб своєчасно попередити про небезпеку, про появу інших машин. 
 
Після захоплення автомобіля, партизани вкривають його в схованці. При зіткненні із противником, відхід групи засідки забезпечує група прикриття. 
 
Особовий склад засідки, висланий з центру розташування партизанської групи розподіляється на наступні підгрупи: 
Спостереження. Ця група може бути замаскована під місцевих жителів, активістів (прихильників) ворога. Вони повинні вести постійне спостереження за дорогою попереду й позаду ділянки дій засідки, контролювати рух по дорозі на значному її протязі. 
Нападу. Вона складається з стрілка (стрільців) з пневматичної рушниці (пістолета), водія (водіїв), бійця (бійців), озброєного ножем (кинджалом). 
Прикриття. Ця підгрупа має завдання перекрити дорогу на підходах до ділянки засідки, після проходу автомобіля (автомобілів) влаштовує загородження з тим, щоб утруднити дії противника, затримати його просування і при необхідності, діючи вогнем, прикрити відхід групи засідки. 
 
Дії партизан із засідки проти рухомого по дорогам противника дуже ефективні. Але тут треба знати, що ворог може влаштувати пастку, тобто направити по дорозі спеціально підготовлених людей з хоробрим командиром. Такий підрозділ противника негайно вступає в бій і чинить запеклий опір. 
При організації засідки необхідно створювати три групи. Одна група зупиняє противника з фронту, друга - здійснює напад з флангу (флангів) і третя - резерв. 
Від засідки виділяються люди, які непомітно під виглядом місцевих жителів контролюють дорогу, виявляють розвідку ворога і не дають їй можливості виявити місце засідки. При наближенні ворожої колони наноситься потужний удар фронтальною і фланговою групами. Напад повинен супроводжуватися підпалом автомобілів, бронетранспортерів і танків. 
 
Найбільш зручно такі засідки влаштовувати на дорогах у гірській місцевості, особливо у вузьких місцях. Тут відчутний удар можна нанести не тільки по піхоті, але і по техніці ворога. В ущелинах та інших вузькостях противника можна вражати навіть з дальніх дистанцій. 
Командир засідки виділяє групи бійців для підпалу ділянки дороги, на якій намічено дію засідки. Для цього заготовляють солому, суху траву. Напад із засідки повинен супроводжуватися підпалом заготовлених для цього засобів і скиданням на ворога. Дуже важливо захопити або знищити йдучий попереду  БТР або автомобіль. Він загородить дорогу. Першу машину можна зупинити і так: повалити дерево на дорогу і його замінувати. 
Бій засідки повинен бути раптовим, коротким і потужним. Виконавши завдання, засідка знімається з позицій і скритними шляхами повертається на базу. 
 
Організація нальотів (раптових нападів) 
 
Партизани, як правило, повинні наносити раптові удари по ворогу. Для підготовки таких нападів потрібна ретельна попередня розвідка, як можна більш повне знання складу противника, його розташування, позицій. 
Вивчення противника здійснюється шляхом спостереження з бінокля, засиланням до ворога або в найближче від нього місце розвідників під виглядом робітників, чабанів і т.д. Після розвідки уточнюються цілі за схемою або картою. Складається план (схема) дії. Цими планами (схемами) забезпечуються командири груп. Вони повинні бути простими і зрозумілими кожному командиру. 
 
Для дії група розділяється на три підгрупи: 
 
Підгрупа нападу. В неї включається велика частина сил й засобів. 
Підгрупа підривників. Вона складається з невеликої кількості фахівців і підсобних бійців. 
Резервна підгрупа. Вона вступає в бій тоді, коли до супротивника прибувають його резерви. Позиція цієї групи (місце розташування) жодним чином не повинна бути відома ворогові. При відході основної та другої підгруп, резервна підгрупа прикриває їх відхід. 

Посмотреть все новости...